Жіноче обличчя в українській культурі

РОКСОЛАНА

(Анастасія Гаврилівна Лісовська)

"Роксолана и султан" Карл Антон Хакель, 1780

   Анастасія Гаврилівна Лісовська (народилась близько 1506 р. – 1558 р.) була дочкою священика Гаврили Лісовського з Рогатина – невеличкого міста в Західній Україні. У 1518 році під час нападу на місто полонена кримськими татарами. Згодом потрапила до султанського гарему. Наложниця Роксолана стала великим коханням султана. Сулейман адресував їй свою любовну поезію (султан був поетом і писав під псевдонімом Мухіббі).

   Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися в 1530 році. В історії османів це був небачений випадок - султан офіційно одружився на жінці з гарему. Він надав їй ранг баш-кадуни — головної (а фактично — єдиної) дружини і звертався до неї «Хасекі», що означає «Мила серцю». Хурем виявилася не лише бажаною коханкою, але й цікавою, розумною співбесідницею, досвідченою в мистецтвах і державних справах.

Роксолана народила султану 6 дітей — п'ятеро синів і одну доньку Міхрімах.

   Свій великий вплив на султана Роксолана використовувала для політичних інтриг, впливала на зовнішню політику, листувалася з Бона Сфорца та польським королем Сигізмундом II Августом. А протягом її життя Османська імперія загалом мала мирні стосунки з Польським королівством. Як дружина Сулеймана І Пишного посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II, відіграючи при ньому велику роль як султанша-мати (валіде).

   Про султаншу Хурем написано декілька романів, десятки історичних досліджень різними мовами. Про неї також писали італійські дипломати, що були при турецькому дворі, і навіть Вольтер.

   Образ Хурем за чотири з половиною століття вкрився багатою кількістю чуток, легенд, суперечливих оцінок.
   З ім'ям Роксолани пов'язано спорудження в Стамбулі багатьох історичних пам'яток, а її життя та діяльність привернули увагу численних митців, зокрема письменників та живописців, які присвятили їй низку творів.

В Україні про Роксолану написані:

• драма Гната Якимовича (1869).

• повість Осипа Назарука («Роксоляна», 1930).

• повість Сергія Плачинди та О. М. Орловського («Роксолана або Анастасія Лісовська») .

• повість Юрія Колісниченка («Неопалима купина», 1968).

• поема Любові Забашти «Роксоляна. Дівчина з Рогатина» (1971).

• роман Миколи Лазорського («Степова Квітка», 1965).

• роман Павла Загребельного («Роксолана», 1980).

• оповідання А. Лотоцького «Роксолана».

• Історична праця українського ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія
  Туреччини», в якій Роксолані відведено біля 20 сторінок, 1924.

• Про султаншу знято телесеріал «Роксолана» (1997) (виробництво — Україна).  
  kinofilms.tv/film/roksolana-nastunya-serial

• Документальна стрічка «Роксолана: кривавий шлях до престолу» у серії «У пошуках 
  істини» (2008) (виробництво — Україна).

• Також знято турецький телесеріал «Величне століття. Роксолана» («Muhtesem Yuzyil», 2011–
  2013) режисером Тайланом Бирадерлером на основі декількох історичних матеріалів та
  історичних джерелах.  turkcinema.tv/.../velichne-stolttya-roksolana-muhtesem

   Роксолана померла 18 квітня 1558 року. Після її смерті Сулейман проводив активну діяльність на її честь, по всій імперії збудував велику кількість об'єктів, присвячених Роксолані.

Докладніше ви можете дізнатися про її життя в Інтернеті за адресою uk.wikipedia.org/.../Роксолан..., або ukrgazeta.plus.org.ua/article.