Титан української музики

22 березня 2012 року виповнюється 170 років з дня народження Лисенка Миколи Віталійовича - видатного українського композитора і музиканта - етнографа. Місце народження, освіта. Народився 22 березня 1842 р. в Полтавській губернії, помер 6 листопада 1912 р. в Києві. Навчаючись в гімназії у Харкові, він займався і музикою у піаніста Дмитрієва і чеха Вільчека. Велику користь принесли йому, за його словами, відвідини музичних вечорів відомого любителя і мецената князя Юрія Миколайовича Голіцина. Поступивши спочатку в Харківський, потім в Київський університет, Лисенко був захоплений українським національним рухом і почав ревно вивчати і записувати слова і мотиви українських пісень, зокрема пісні відомого кобзаря Остапа Вересая. До студентських років відноситься перша спроба М.Лисенка написати оперу у співпраці з двоюрідним братом Старицьким, що склав лібретто по комедії Стороженка "Гаркуша". У незакінченій опері разом з чисто італійськими сторінками було дещо і типово українське (див. Старицький "До біографії М.В. Лисенко", "Киевськая Старина", 1903, XII). Творчість. Потім Лисенко поступив в Лейпцигську консерваторію. За кордоном він написав (1868) перший свій зрілий твір на текст Т. Шевченка "Заповіт" для чоловічого хору і тенора-соло, призначений для виконання у Львові в роковини смерті поета. Вивчення класиків йшло об руку з обробкою привезеного з батьківщини пісенного матеріалу, і в 1869 р. з`явився "Збірник українських пісень" (1-й випуск). Для завершення технічних знань по оркестровці прожив рік в Петербурзі, відвідуючи в консерваторії клас Н.А. Римського-Корсакова; потім він постійно жив в Києві, видаючи народні пісні і складаючи музику виключно на українські тексти і сюжети. Він викладав фортепіанну гру в київському інституті шляхетних дівчат і в приватній музичній школі; у 1900 р. заснував в Києві власну школу. Щорічно він влаштовував в Києві великі концерти, організовуючи хори, диригуючи творами європейських класиків і своїми власними і виступаючи як піаніст. Для постановки своїх творів він нерідко бував в Галичині, де його добре знали і любили. Популярність його в південно-західній Русі яскраво позначилася в урочистому святкуванні 25-ти, а ще більш 35-річного ювілею його музичної діяльності в Києві, Львові і Петербурзі, причому петербурзька публіка мало не вперше познайомилася з його творами. Етнографічні праці М.Лисенка:
"Збірник українських пісень""- шість випусків (1869 - 1895), в кожному по 40 пісень.
"Молодощi" - збірник танків та веснянок (ігри, співи, весняні, дитячі, дівочі, мішані); Збірка обрядових весняних пісень і дитячих ігор (1875), призначена для дітей шкільного віку.
Збірка народних українських пісень для хору (чоловічого і змішаного) з супроводом фортепіано в 12-ти випусках по 10 пісень (1880-і роки).
"Українські обрядові пісні для мішаного хору" в 5-ти випусках: веснянки (1 і 2), купальськая справа (3), колядки і щедрівки (4) і весілля (5) - весільні пісні, розташовані в порядку обряду (1895-1896).
До народних пісень тісно примикають власні пісні Лисенка, головним чином на тексти Т. Шевченка: "Музика до Кобзаря Т. Шевченка" - пісні для жіночих і чоловічих голосів, для соло, дуетів, тріо, квартету і хору - 7 серій, всього 82 номери, деякі з супроводом оркестру, зокрема - у формі кантати - "Б’ють пороги, місяць сходить" (1877). У 1874 р. Лисенко написав музику на текст "Плач Ярославни" ("Слово о полку Ігоревім") в перекладі українською мовою Максимовича. Музично - драматичні твори М.Лисенка: "Чорноморці" - оперета в 3 діях (лібретто Старицького по Кухаренку ); "Наталка-Полтавка" (Котляревський ) - перша українська оперета в 3 діях. "Різдвяна ніч" (лібретто Старицького по Гоголю - "Ніч під Різдво"; Київ, 1874, і Харків, 1882). Для фортепіано: сюїта на українські теми, соната, дві рапсодії на українські теми, полонези, ноктюрни, мазурки, вальси і ін., всього біля 50 п`єс. Для оркестру: "Шумка-козак" - скерцо. Для співу з оркестром - "Гамалій"; "Гусь"; кантата на честь Котляревського. У засіданні південно-західного відділу Російського Географічного Товариства Лисенко прочитав реферат: "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, що виконуються кобзарем Остапом Вересаєм" (крім видання, 1874). Інші літературні його роботи: "Ноти до думи про Богдана Хмельницького і Барабаша" ("Київська Старина", 1883, VII).Микола Лисенко - перший серйозно освічений український композитор, що оволодів європейською композиторською технікою. Головні його заслуги - в області української музичної етнографії. Записавши немало українських мелодій, він дав їм художню обробку, зробив їх надбанням широких мас. Глибоко вивчивши особливості української народної музики, він в творах не завжди їх дотримує, непомітно для себе підпадаючи впливу добре засвоєного ним німецького музичного стилю. Власна творча фантазія Лисенка не відрізняється ні яскравістю, ні глибиною, але його твори зігріті непідробленим відчуттям і часто красиві.